Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах!
Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням.
Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду.
Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу.
Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона.
У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків.
Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів.
Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками.
Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера.
Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава.
Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували.
Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!
Але, ребята, погнали! Я тут расскажу вам про своё адские лето, как я купил кокаин и провёл его на самом дно наркомании. Запасайтесь попкорном, потому что это будет самый жёсткий триллер в вашей жизни!
Итак, друзья, началось всё с того, что я решил сделать закладку на ночь. Зацепился я за эту идею, как пиявка к пациенту. Каким-то образом мне удалось достать связь с одним продавцом, и мы договорились встретиться на проклятом подъезде. Я, как настоящий нарколог, взял с собой димедрол, чтобы справиться с потенциальным побочным эффектом.
Вот стою я, жду этого персонажа, нос на земле, как собака на дурной запах. А он таки пришёл, с первыми лучами заката, с бледным лицом, словно месяц на небе. Кинул мне пачечку с диазами, и я уже предвкушал, что скоро мой нос будет пожинать урожай волшебного зелья.
А вот и дома, я сижу, на столе передо мной святая пилюля. Я принимаю её с уверенностью, как будто сэйвил полмира. Минуты идут, а на горизонте никаких изменений. Заебался я ждать, решил себе долить чего-то автоматически. Никакого терпения, только быстрый эффект.
А в это время я вспомнил, что у меня ещё осталась помазуха с примесями. Если так, то как раз самое время раскрыть крышки этой пандоры. Я понял, что в этом коктейле будет весьма сильная психоделика, но что поделаешь, пока горячо!
И тут, ребята, началось! Я чувствую, как меня покрывает какой-то контрастный покров. Тело начинает перетекать в жидкость, а мозг развивается в гиперпространстве. А я-то думал, что смогу держать всё под контролем, но как оказалось - ошибался. Я полностью погрузился в мир иллюзий и обмана.
Лето продолжалось, и я уже не мог определить, какие дни прошли и какие ещё впереди. Я как пьяный матрос, плывущий в пучине наркотических волн. Я видел всё - краски вспыхивали перед глазами, а звуки растворялись в пространстве. Я ощущал себя богом, который управляет этим миром с помощью своего мозга наркомана.
Но вся эта радость и удовольствие приходили с определённой ценой. Полиция, или, как я их называл - мусора, начала интересоваться моими делами. Везде стояли их «красивые» морды, готовые оштрафовать меня или посадить в клетку. Я стал осторожнее, но иногда не мог удержаться и рисковал всем, чтобы снова окунуться в этот безумный мир беззаботности.
Что ж, ребята, лето закончилось, и я осознал, что это уже конец меня. Но с другой стороны, каждый день был путешествием в новую реальность, где законы и ограничения не значили ничего. Я забыл, что такое страх, ответственность и забота. Всё, что вы получите - это несколько мгновений счастья, затем ад и потерю самого себя. Но я готов понести эту цену, за то, чтобы хотя бы на время почувствовать себя живым.